Собор Св. Павла (Кірха)

Після підписання договору про мир між Росією й Туреччиною (1774 - 1775 рр.) до Росії відійшов Крим і Олександр І запросив німецьких колоністів заселити пустельні землі півдня Новоросії. Так у молодій Одесі та її околицях з'явилися численні лютеранські громади, і міський комендант дюк де Рішельє в 1803-1804 роках змушений був просити імператора надіслати до Одеси пастора. Але пройде вісім років, перш ніж до Південної Пальміри прибуде перший пастор. Перша ж лютеранська церква виникне ще пізніше - у 1827 році. За планом архітектора Карла Боффо її побудують у найвищій точці міста, там, де й зараз розташована Церква св. Павла (Кірха).  Наприкінці 19-го століття навколо церкви виросли численні будинки, в яких велася освітня, культурна й соціальна робота. Однак усі ці будівлі згодом були знесені через ветхість. Нова церква, що вміщає 1200 чоловік, була побудована на цьому місці через два роки. Але із приходом радянської влади Церкву св. Павла закрили. Під час окупації Одеси німецько-румунськими військами (1941 - 1942 рр.) релігійне життя лютеранської церкви оживилося. У післявоєнні роки храм був закритий і перебудований на концертний зал. В 1976 році в ньому сталася пожежа, яка знищила весь неф церкви. Вдруге Євангелічно-лютеранська церква була зареєстрована в Одесі у 1990 році й практично відразу ж почала клопотати про повернення їй церковної ділянки – руїн Церкви св. Павла й сусіднього будинку, побудованого в 19-му столітті як притулок для літніх членів громади. За активної участі громади св. Павла у 1993 році був створений німецький центр культури й освіти Баварський дім. А у 2002 році відреставрований і повністю перебудований колишній притулок для літніх людей відродився як Церковний центр св. Павла.   Реставраційні й будівельні роботи інших приміщень тривають по сьогоднішній день.